Радянська енциклопедія “Історія міст і сіл Української РСР” зазначає, що село (на теперішній території) засноване у 1650 році. Існує версія, що зробили це ті, хто залишився в живих після епідемії чуми, яка приблизно у цей період лютувала на Волині. Напевне, до цього поселення знаходилося в лісі (є там нині урочище Тримайлівка, урочище Мерці).
Відомо, що село входило до володінь князів Корецьких і Чорторийських: “Ян-Кароль, староста кременецький і снятинський, підкоморій краківський, став іменуватися родоначальником лінії молодшої Чорторийських, «князем на Клевані, Корці і Олексинцях». Було у нього семеро дітей, з яких син, Юзеф, князь «на Клевані, Жукові, Корці і Олексинцях», мав сина Станіслава (Костку). Діти Костки, ловчого коронного, князя «на Корці, Олексинцях і Кальварії Зебжидовській» — Казимир, Юзеф і Констанція. І ось цей Юзеф, він же Юзеф-Клеменс Чорторийський, князь корецький, згодом став батьком п’яти чудових дочок, одна з яких, Климентина (1780—1852), стала дружиною славутського князя-красеня Євстафія Сангушка (1768—1844). Її придане становило дев’ять фільварків (переважно Піщівський ключ: Піщів, Жеребилівка, Сторожів, Старий Майдан, Кам’янка, Кобиля, Суховоля, Шитня, Пелчини, Дідовичі, Тожир, Молодьків Осичний, Молодьків Пустий, Груд, Пилиповичі, Княжа, Мужиловичі і містечко Ярунь (Василь Вихованець // Вісті Кореччини. — 2010. — 9 жовт. — С. 3.)
У 1906 році село Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
